«Полісся рік тому – це безкраї поля, найкращі ліси і простір.
Полісся зараз – це територія, яку найперше окупували орки, це заміновані ліси, це територія, де живе тривога.
Настільки дуальні почуття викликає цей регіон, що треба час для усвідомлення і прийняття всього того, що відбувалось там.
«Боже, чим ви думаєте, коли їдете майже на кордон?!» – це перше, що я чую, коли говорю, що ми з колегами і благодійним фондом сім‘ї Андреєвих вирішили надавати психологічну допомогу жінкам прикордонних сіл.
Особисто я думаю серцем, яке від кожної історії наповнюється співчуттям і любов‘ю.
Чому саме жінки? Тому що вони, на жаль, є найбільш емоційно вразливими, тому що вони найчастіше ставали жертвами насилля, тому що вони мають сміливість протистояти ворогові, але тільки не своєму сорому.
Кожного тижня це різні місця, різні люди, але для мене є спільне, що я помічаю, це – погляд, наповнений глибиною переживань і мудрістю пережитого. Цей погляд ні з чим не сплутати.
А бачили ці жінки дуже багато.
Тільки не знають, як справлятись з наслідками.
Кожна група – це окремий світ, це історії, які більше схожі на фільми жахів, це щирість переживань, це біль втрати безпечного минулого, це сльози відчаю, це злість, яка перетікає в безпорадність.
Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку, але не розуміють, що робити з цими почуттями. Ми не можемо вплинути на минуле, але можемо допомогти цим людям побачити майбутнє.
БО БФ "Фонд сім'ї Андреєвих" 