Сьогодні у нас Бородянка. Це місто знає майже весь світ. Фото зруйнованих будинків облетіли шпальти світових видань. На це місто не можна дивитися без сліз, а історія кожного мешканця викликає жах і біль. Ті, хто вижив, не дивлячись ні на що, так можна сказати про кожного, хто пережив окупацію.
– «Отут був підвал, в якому ховалися люди. Орки розстрілювали всіх, хто хотів принести води чи їжі. Коли орки втікли, ми в цьому підвалі знайшли 30 людей, які вмерли від голода», плаче і ділиться страшною історією мешканка міста.
– «Подивіться на це фото, вони ж були зовсім молоді», плаче жінка у якої залишилася 10-річна онука, а її діти загинули від ракет.
– «Ці нелюдю вкрали в нас все. Навіть собачу будку вивезли, не залишили нічого. Ми їх ніколи не забудемо», хитає головою, згадує події Марина.
– «Отам за стадіоном орки закопали живими 4 мешканців нашого міста. А наші з вікна побачили, прибігли і відкопали» «Живі?» з жахом запитали ми. «Та живі, Слава Богу, одного зовсім поганого думали не врятуємо, бо його ці нелюди дуже сильно били, поклали в мішок і закопали».
І ти слухаєш ці історії, і холонеш від жаху від почутого. І не можеш підібрати слова для кожного героя цього сміливого міста, міста де творилися страшні речі. Місто незломлене, яке зараз потрохи відбудовується і лікує свої рани, в тому числі і психологічні.
БО БФ "Фонд сім'ї Андреєвих" 